Старша викладачка УжНУ
Синус-ліфтинг перед імплантацією допомагає збільшити кісткову пропозицію у боковій ділянці верхньої щелепи, якщо об’єму власних тканин недостатньо для стабільної фіксації імпланта. Потребу в нарощуванні кістки визначають після огляду лікаря-стоматолога та даних 3D-дослідження (КТ) по якому лікар-імплантолог оцінить анатомію верхньощелепної пазухи та запропонує відповідний протокол оперативного втручання (синус-ліфтинг відкритий чи закритий) та спланує подальше протезування.
Що таке синус-ліфтинг
Alex Mit · Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0
Гайморова пазуха розташована над бічними зубами верхньої щелепи. Після втрати зуба кістковий прошарок може ставати тоншим, а дно пазухи — ближче до верхівки встановленого у майбутньому імпланта.
Під час операції слизову оболонку пазухи обережно піднімають, а простір під нею заповнюють кістковим матеріалом або іншим матеріалом за показами. Мета — створити достатній об’єм кісткової тканини для імплантації, а не лікувати саму пазуху.
Для первинної оцінки вашої ситуації можна записатися на консультацію імплантолога
Коли потрібне підняття дна верхньощелепної пазухи
Недостатня висота кістки
Основним показом до даної операції є недостатній вертикальний об’єм кістки у боковій ділянці верхньої щелепи. Рішення залежить від довжини та діаметра імпланта, якості кістки, анатомії пазухи й майбутньої ортопедичної конструкції.
Атрофія після втрати зуба
Тривала відсутність зуба може супроводжуватися зменшенням висоти альвеолярного відростка. Ступінь змін визначають за комп’ютерною томографією, а не за візуальним оглядом.
Коли можна обійтися без процедури
Якщо кістки достатньо, можна встановити імплантат без додаткової реконструкції. В окремих випадках розглядають коротший імплантат, іншу позицію імплантата чи інший вид конструкції. Проведення попереднього планування можливе лише при проведенні 3D-діагностики перед імплантацією
Плануєте імплантацію у верхній щелепі? На консультації обговоримо обсяг обстеження та можливі варіанти підготовки.
Записатись на консультаціюВідкритий і закритий методи
Головна різниця — у доступі до пазухи: при закритому методі працюють через імплантаційне ложе, а при відкритому — через бічне вікно у верхній щелепі.
Закритий метод
На схемі — варіант без кісткового матеріалу.
Джерело: ITI, Illustration 1
Відкритий метод
На схемі — варіант без кісткового матеріалу.
Джерело: ITI, Illustration 2
| Ознака | Закритий метод | Відкритий метод |
|---|---|---|
| Доступ | Через імплантаційне ложе | Через бічне вікно |
| Клінічна ситуація | Зазвичай менший дефіцит | Зазвичай більший дефіцит |
| Імплантація | Часто одночасна, якщо можлива стабілізація імплантата | Одночасна або відтермінована |
Метод не обирають лише за назвою процедури: важливі залишкова висота кістки, перегородки пазухи, товщина мембрани, стан слизової та методику майбутнього протезування.
Як визначити чи потрібна процедура
Огляд і планування
Лікар оцінює стан ясен, сусідніх зубів, вид прикусу та тип майбутньої ортопедичної конструкції. Також лікар уточнює перенесені операції, наявність хронічного синуситу (“гаймориту”), супутні алергічні реакції, перелік лікарських препаратів та чи курить пацієнт.
КТ верхньої щелепи
На 3D-зображенні аналізують висоту та ширину кістки, форму дна пазухи, перегородки, стан слизової оболонки. КТ не замінює огляд отоларинголога (ЛОРа), якщо є симптоми захворювання синусів.
Коли спочатку лікують пазуху
За активного запального процесу у верхньощелепному синусі, порушення дренування або іншої патології пазухи спочатку потрібна окрема оцінка отоларинголога. Потовщення слизової на КТ саме по собі не завжди означає активне запалення.
Як проходить операція
Підготовка
- Консультація та збір анамнезу
- Аналіз КТ
- Визначення доступу
- Вибір матеріалів
- Рішення щодо одномоментної або відтермінованої імплантації
- Обговорення анестезії та післяопераційного режиму
Основні етапи
- місцеве знеболення або інший погоджений варіант анестезії;
- доступ до ділянки верхньої щелепи;
- обережне підняття мембрани Шнайдера;
- заповнення створеного простору кістковим матеріалом;
- закриття операційної ділянки;
- встановлення імпланта одразу або після загоєння — залежно від стабільності й обсягу реконструкції.
Одномоментна або відтермінована імплантація
Одномоментний варіант імплантації можливий, якщо вдається забезпечити первинну стабільність імпланта. За значного дефіциту кістки імплантацію можуть відкласти. Терміни залежать від обсягу втручання, матеріалу та індивідуальних особливостей загоєння.
Які матеріали використовують
Кістковий матеріал вибирають залежно від об’єму дефекту, обраної техніки оперативного втручання, якості кістки та вихідної клінічної ситуації. Можуть застосовуватися кісткові замінники, аутогенна кістка або комбінації матеріалів. Тип матеріалу не можна оцінювати окремо від техніки та контролю загоєння. Процедуру можна розглядати як частину кісткової пластики.
Відновлення після втручання
Що може бути нормальним
Після втручання можливі помірний набряк, дискомфорт, синці, відчуття напруження та незначна кровоточивість у перші години.
Рекомендації
- приймайте призначені медикаментозні препарати за схемою;
- не смаркайте різко ніс;
- чхайте з відкритим ротом, не закриваючи ніс;
- не куріть;
- тимчасово уникайте авіаперельотів, дайвінгу та значних навантажень за рекомендацією стоматолога-хірурга;
- не торкайтеся операційної ділянки;
- приходьте на контрольні огляди.
Тривалість фізичних обмежень і дату наступного візиту визначає стоматолог-хірург індивідуально, немає якогось універсального календаря візитів.
Ризики синус-ліфтингу
Перфорація мембрани Шнайдера
Це одне з найчастіших специфічних ускладнень. Ризик залежить від техніки, анатомії верхньощелепної пазухи, товщини мембрани та наявності перегородок. Невелика перфорація не завжди означає припинення операції, але тактика змінюється залежно від її розміру та ситуації.
Порушення загоєння та інші ризики
Операційна ділянка
Кровотеча, набряк або гематома; розходження країв рани; оголення чи втрата аугментованого кісткового матеріалу.
Пазуха й імплантат
Синусит або інше запалення; міграція встановленого імплантата в верхньощелепну пазуху.
Рідкісні ускладнення
Рідше — ороантральне сполучення або позиційне запаморочення.
Чи безпечна операція
Метод має прогнозоване застосування за правильного відбору пацієнтів і планування, але це хірургічне втручання з можливими ускладненнями. Результат залежить від анатомії, стану пазухи, обсягу кістки, техніки, куріння, гігієни та дотримання рекомендацій.
Потрібен індивідуальний план імплантації? Запишіться на консультацію до лікаря клініки PICASSO.
Записатись до лікаряМедичний дисклеймер
Стаття має інформаційно-ознайомчий характер і не є підставою для самодіагностики або самолікування. Діагноз і метод лікування визначає лікар після огляду.
Часті запитання (FAQ)
Це хірургічне збільшення кісткового об’єму в боковій ділянці верхньої щелепи шляхом підняття слизової оболонки верхньощелепної пазухи.
Коли висоти або об’єму кістки недостатньо для стабільного встановлення імплантата. Потребу визначають за КТ і майбутнім планом протезування.
Відкритий метод передбачає доступ через бічне вікно, а закритий — через ділянку імплантаційного ложа. Вибір залежить від обсягу дефекту та анатомії верхньої щелепи.
Іноді так, якщо вдається забезпечити первинну стабільність імплантата. За значного дефіциту кістки імплантацію можуть відкласти.
Втручання проводять із знеболенням. Після нього можливі набряк, дискомфорт і відчуття тиску, які контролюють призначеними медикаментозними засобами.
За активного запалення спочатку оцінюють стан верхньощелепної пазухи та, за потреби, проводять лікування синуситу. Потовщення слизової на КТ саме по собі не підтверджує наявність “гаймориту”.
Іноді можливо встановити короткі імплантати, спланувати інше розташування конструкцій або інший варіант лікування. Варіант обирають після КТ і консультації.
